небувалий
НЕБУВАЛИЙ, а, е. 1. Якого досі не було; невиданий, небачений. Тут і старе, й мале, бо кожному ж кортіло подивитися на небувале досі у слободі видовище (Шиян, Баланда, 1957, 129); - Перед нами розкриваються можливості одержання рослин з небувалими властивостями (Довж., І, 1958, 474); Ти вийди на вулицю зрання, Пройди через луки й городи, І от ти увійдеш неждано У сад небувалої вроди (Бичко, Вогнище, 1959, 54); // у знач. ім. небувале, лого, с. Те, чого досі не було. В думках снується дійсне й небувале... (Рильський, II, 1960, 121).
2. розм. Який ніде не бував; який не має життєвого досвіду, мало бачив, мало зазнав. Їй, молодій та небувалій, близько все те доходило до серця, будило нерозгадані думки у її голові (Мирний, III, 1954, 232); Спершу дуже трудно було: молодий-таки, небувалий, не вчений як слід (Головко, II, 1957, 404).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | небувалий | небувала | небувале | небувалі |
Родовий | небувалого | небувалої | небувалого | небувалих |
Давальний | небувалому | небувалій | небувалому | небувалим |
Знахідний | небувалий, небувалого | небувалу | небувале | небувалі, небувалих |
Орудний | небувалим | небувалою | небувалим | небувалими |
Місцевий | на/у небувалому, небувалім | на/у небувалій | на/у небувалому, небувалім | на/у небувалих |