небіжка
НЕБІЖКА, и, ж . 1. Дочка брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінниця. - Настя.., як рідну, любила свою хрещеницю небіжку Галю (Мирний, ІV, 1955, 95);
2. Жін. до небіжчик. Як упився [Гриць], то забува зовсім, що жонатий; все мав себе за вдівця та й згадував першу небіжку (Март., Тв., 1954, 58).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | небіжка | небіжки |
Родовий | небіжки | небіжок |
Давальний | небіжці | небіжкам |
Знахідний | небіжку | небіжок |
Орудний | небіжкою | небіжками |
Місцевий | на/у небіжці | на/у небіжках |
Кличний | небіжко | небіжки |