невловимий
НЕВЛОВИМИЙ, а, е. 1. Якого не можна піймати, застати де-небудь. Матрос малював собі велетенського командира невловимого крейсера (Ю. Янов., II, 1958, 33); Малий Тарас чув розповіді про невловимого героя селянського руху на Поділлі Устима Кармалюка (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 7).
2. Ледве помітний для ока. Тільки тепер помітив Яресько якусь невловиму настороженість навкруги (Гончар, II, 1959, 46); Невловима посмішка просковзнула на устах Щербицького (Жур., Звич. турботи, 1960, 50); // Якого не можна визначити. Чулось невловиме дихання життя, рух земних соків (Коцюб., II, 1955, 375); Вигляд у чоловіка похмурий, обличчя видовжене, і чимось невловимим він нагадував Турбая (Руд., Остання шабля, 1959, 241).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невловимий | невловима | невловиме | невловимі |
Родовий | невловимого | невловимої | невловимого | невловимих |
Давальний | невловимому | невловимій | невловимому | невловимим |
Знахідний | невловимий, невловимого | невловиму | невловиме | невловимі, невловимих |
Орудний | невловимим | невловимою | невловимим | невловимими |
Місцевий | на/у невловимому, невловимім | на/у невловимій | на/у невловимому, невловимім | на/у невловимих |