невмолимий
НЕВМОЛИМИЙ, а, е. 1. Який виявляє стійкість, твердість, якого не можна умолити; невблаганний. Просяться часом легіні, щоб пустив Олекса до села... Але Олекса невмолимий і не пускає нікого (Хотк., Довбуш, 1965, 370); Ніякі аргументи не переконували його, він був невмолимий (Дмит., Розлука, 1957, 183); // Який виражає стійкість, непохитність. Одне тільки виразно помітили мисливці - його невмолиму жорстокість: коли йому давали потрошити недобитого звіра, він.. з якимось вовчим оскалом наближався до живого лося (Тют., Вир, 1964, 416).
2. Якого не можна змінити, порушити; непорушний. За невмолимими законами війни, після небачених пожарів наших міст спалахнуть аж до неба ворожі міста (Довж., І, 1958, 322); // Якого не можна відвернути, стримати; невідворотний; нестримний. Напала на мене туга.. лихая і невмолимая (Вовчок, VІ, 1956, 252); За допомогою насильства пануючі класи прагнуть стримати невмолиму ходу історії і тим самим продовжити своє панування (Ком. Укр., 3, 1968, 42).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невмолимий | невмолима | невмолиме | невмолимі |
Родовий | невмолимого | невмолимої | невмолимого | невмолимих |
Давальний | невмолимому | невмолимій | невмолимому | невмолимим |
Знахідний | невмолимий, невмолимого | невмолиму | невмолиме | невмолимі, невмолимих |
Орудний | невмолимим | невмолимою | невмолимим | невмолимими |
Місцевий | на/у невмолимому, невмолимім | на/у невмолимій | на/у невмолимому, невмолимім | на/у невмолимих |