невправний
НЕВПРАВНИЙ, а, е. 1. Якому не властива вправність, спритність; незграбний. З'їжджаючи з гори, він надто згинає коліна. Згинає їх не як сміливець.., а як невправний хлопчак, який боїться стрімкого спаду (Вільде, Сестри.., 1958, 539); Стадницький, повернувши на шлях, терпляче очікує невправного вершника (Стельмах, І, 1962, 45).
2. Який погано, без уміння виконує що-небудь; невмілий. [Гофман:] Пробачте, пане сенаторе. Нові ж робітниці й робітники невправні в тій роботі, і брати їх невигідно (Ірчан, І, 1958, 237); Хоч з нього був невправний промовець, але він зрозумів, що в ці хвилини мусить говорити вправно (Скл., Карпати, II, 1954, 255); // У якого немає навиків робити що-небудь добре й швидко. Страх паралізував невправні ще пальці учнів, і вони вимальовували такі дивовижні карлючки замість літер (Кол., Терен.., 1952, 23); Човен у його невправних руках кидався в різні боки (Панч, На калин. мості, 1965, 203).
3. Зробл. без уміння, вправності, майстерності. Ще твої невправні рими, і у віршах ти грішиш порівняннями старими (Тич., II, 1957, 237); Від невправного удару молотка цвях зігнувся (Чорн., Визвол. земля, 1959, 166).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невправний | невправна | невправне | невправні |
Родовий | невправного | невправної | невправного | невправних |
Давальний | невправному | невправній | невправному | невправним |
Знахідний | невправний, невправного | невправну | невправне | невправні, невправних |
Орудний | невправним | невправною | невправним | невправними |
Місцевий | на/у невправному, невправнім | на/у невправній | на/у невправному, невправнім | на/у невправних |