неврівноважений
НЕВРІВНОВАЖЕНИЙ, а, е. Який не має душевної рівноваги, легко піддається чужим впливам; психічно нестійкий. Петрик змалку звик до неврівноваженого, але доброго Кандиби, вважаючи його своїм батьком (Дмит., Розлука, 1957, 150); Мої сини, як зима і весна. Старший - меткий і проворний, як задерикуватий зимовий день. Молодший - неврівноважений, як весняна повінь (Ю. Янов., II, 1958, 165).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неврівноважений | неврівноважена | неврівноважене | неврівноважені |
Родовий | неврівноваженого | неврівноваженої | неврівноваженого | неврівноважених |
Давальний | неврівноваженому | неврівноваженій | неврівноваженому | неврівноваженим |
Знахідний | неврівноважений, неврівноваженого | неврівноважену | неврівноважене | неврівноважені, неврівноважених |
Орудний | неврівноваженим | неврівноваженою | неврівноваженим | неврівноваженими |
Місцевий | на/у неврівноваженому, неврівноваженім | на/у неврівноваженій | на/у неврівноваженому, неврівноваженім | на/у неврівноважених |