невінчаний
НЕВІНЧАНИЙ, а, е. Не з'єднаний шлюбом за церковним обрядом; // у знач. ім. невінчані, них, мн. Ті, що не вступили в шлюб за церковним обрядом. Виростають нехрещені Козацькії діти; Кохаються невінчані; Без попа ховають (Шевч., І, 1963, 42); // Який одружився без церковного обряду. Тітка Домаха служила там у пана Безобразова робітницею, а потім стала його невінчаною дружиною (Панч, На.. мості, 1965, 26).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невінчаний | невінчана | невінчане | невінчані |
Родовий | невінчаного | невінчаної | невінчаного | невінчаних |
Давальний | невінчаному | невінчаній | невінчаному | невінчаним |
Знахідний | невінчаний, невінчаного | невінчану | невінчане | невінчані, невінчаних |
Орудний | невінчаним | невінчаною | невінчаним | невінчаними |
Місцевий | на/у невінчаному, невінчанім | на/у невінчаній | на/у невінчаному, невінчанім | на/у невінчаних |