невісточка
НЕВІСТОЧКА, и, ж. 1. Пестл. до невістка. - А ми Йвана оженимо, от і невісточка буде! - ще веселіше перечився Семен (Л. Укр., III, 1952, 668); Поміж зелених трав біліли соромливі невісточки в жовтих шапочках і білих віночках з пелюсточок навколо голівок (Тют., Вир, 1964, 230).
2. зневажл. Те саме, що невістка 1. - Ну, взяла собі невісточку! Взяла собі в хату біду! (Н.-Лев., II, 1956, 291); Побачили б її люди за такою роботою - засміяли б! От, сказали б, невісточку Уляна вибрала. Така ледаща, що одверни й оборони (Тют., Вир, 1964, 238).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | невісточка | невісточки |
Родовий | невісточки | невісточок |
Давальний | невісточці | невісточкам |
Знахідний | невісточку | невісточок |
Орудний | невісточкою | невісточками |
Місцевий | на/у невісточці | на/у невісточках |
Кличний | невісточко | невісточки |