неговіркий
НЕГОВІРКИЙ, а, е. Який не любить поговорити, неохочий до розмов (про вдачу, характер); небалакучий, мовчазний. - Геть батькова вдача! - думала Іваниха. - Як той було, небіжчик, усе такий неговіркий та сумний, так і Корній (Л. Укр., III, 1952, 553); Так і жив брат осторонь від людей із дружиною Павлиною.., жилавою, неговіркою жінкою (Скл., Святослав, 1959, 20); // Який не бажає розмовляти в певний час, період, при певних обставинах. Пішов панич, і Параска цілий вечір була неговірка, невесела (Мирний, IV, 1955, 34); Злиденні царани, що дуже гостинно зустрічали подорожніх.., проте робилися неговіркі й непривітні, щойно почувши про мету подорожі (Смолич, І, 1958, 62).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неговіркий | неговірка | неговірке | неговіркі |
Родовий | неговіркого | неговіркої | неговіркого | неговірких |
Давальний | неговіркому | неговіркій | неговіркому | неговірким |
Знахідний | неговіркий, неговіркого | неговірку | неговірке | неговіркі, неговірких |
Орудний | неговірким | неговіркою | неговірким | неговіркими |
Місцевий | на/у неговіркому, неговіркім | на/у неговіркій | на/у неговіркому, неговіркім | на/у неговірких |