негідниця
НЕГІДНИЦЯ, і, ж. Жін. до негідник. [Бабич:] Ой куме, куме, зле ти робиш! Занадто собі до голови взяв таку дурницю та із-за такої негідниці добро своє .. марнуєш! (Фр., IX, 1952, 139); - Були ще справи, - продовжував молодий, - коли я знешкодив одну негідницю, яка, втершися до підпілля, видавала наших (Ю. Янов., І, 1954, 115); - Тобі, негіднице, тобі, безсоромнице, буде окрема подяка! - погрозив Жигай і швидко пішов геть (Шиян, Баланда, 1957, 226).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | негідниця | негідниці |
Родовий | негідниці | негідниць |
Давальний | негідниці | негідницям |
Знахідний | негідницю | негідниць |
Орудний | негідницею | негідницями |
Місцевий | на/у негідниці | на/у негідницях |
Кличний | негіднице | негідниці |