недовір'я
НЕДОВІР'Я, я, с ., до кого - чого і без додатка. Відсутність довір'я, підозріле ставлення до кого-, чого-небудь. Вже двічі перевіряли [патрулі] мою синю печатку [в документі ], але ще нікому не прийшло в голову недовір'я до моєї особи (Ю. Янов., І, 1958, 86); Іван з глибоким недовір'ям подивився на Гната й заперечливо покрутив головою (Чорн., Визвол. земля, 1959, 20); // Сумнів у достовірності, правдивості і т. ін. чого-небудь. - Земля наша з часів Стефана Баторія, - твердили обережні діди. Але дід Омелько з тоскним недовір'ям хитав головою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 46).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | недовір'я | |
Родовий | недовір'я | |
Давальний | недовір'ю | |
Знахідний | недовір'я | |
Орудний | недовір'ям | |
Місцевий | на/у недовір'ї | |
Кличний | недовір'я |