недоля
НЕДОЛЯ, і, ж. Гірка, лиха доля; нещасливе, важке життя. Сич в лісі та на стрісі Недолю віщує (Шевч., II, 1953. 8); Мовчав [батько] добру хвилину, згадуючи свої літа і свою недолю (Мак., Вибр., 1956, 508); // Нещастя, горе. - Жить на світі також не солодко, все на щастя надієшся, а недоля по серцю б'є (Тют., Вир, 1964, 121).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | недоля | недолі |
Родовий | недолі | недоль |
Давальний | недолі | недолям |
Знахідний | недолю | недолі |
Орудний | недолею | недолями |
Місцевий | на/у недолі | на/у недолях |
Кличний | недоле | недолі |