недоторка
НЕДОТОРКА, и, ч. і ж., розм. Образлива людина, яка не терпить стосовно до себе жартів, фамільярності у поведінці, критичних зауважень, заперечень і т. ін. [О л і м п і а д а: ] Інший такий недоторка, що й слова йому упоперек не скажи... (Кроп., III, 1959, 321); [Мар'яна:] Не по душі мені, що ти до мене бридкі заміри завше маєш. [Михайло:] Ой, яка сердита! Недоторка! (К.-Карий, І, 1960, 204); // Сором'язлива, скромна, боязлива людина. [Гнат:] Вона така недоторка: раньше [раніше] всіх додому йде і все соромиться чогось. [Дем'ян:] Тим вона й недоторка така, що тебе любить (К.-Карий, І, 1960, 268).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | недоторка | недоторки |
Родовий | недоторки | недоторк |
Давальний | недоторці | недоторкам |
Знахідний | недоторку | недоторк |
Орудний | недоторкою | недоторками |
Місцевий | на/у недоторці | на/у недоторках |
Кличний | недоторко | недоторки |