недуг
НЕДУГ, у, ч., рідко. Те саме, що недуга. Якби влітку на панщину не ходила, так сказали б, що на себе недуг натягала (Номис, 1864, № 13476); Люди [звільненого села] були обідрані, посірілі, із змученими, сумними поглядами глибоко запалих очей. Немов прокинулись після страшного недугу (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 137).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | недуг | недуги |
Родовий | недугу | недугів |
Давальний | недугові, недугу | недугам |
Знахідний | недуг | недуги |
Орудний | недугом | недугами |
Місцевий | на/у недугу | на/у недугах |
Кличний | недугу | недуги |
недуга
НЕДУГА, и, ж. Сильне нездужання, хвороба. Не смерть страшна, а недуга (Укр.. присл.., 1955, 145); Дивилася стара Настя, мати її, лежачи на полу та стогнучи від недуги, що дочка її сидить смутна і невесела (Кв.-Осн., II, 1956, 37); Багато людей приїздило до Морниці з надією вилікувати застарілі недуги (Вільде. Сестри.., 1958, 45).
Лежати в недузі - бути хворим, хворіти. Трістан у недузі лежить, ослаб мов дитина (Л. Укр., І, 1951, 414); У недузі - який хворіє; хворий. Якось-то вирвалась Олеся, пішла до тітки одвідати стару в недузі (Вовчок, І, 1955, 29).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | недуга | недуги |
Родовий | недуги | недуг |
Давальний | недузі | недугам |
Знахідний | недугу | недуги |
Орудний | недугою | недугами |
Місцевий | на/у недузі | на/у недугах |
Кличний | недуго | недуги |