незваний
НЕЗВАНИЙ, а, е. Який з'являється, приходить і т. ін. без запрошення; непроханий. Незваному гостю місце за дверима (Укр.. присл.., 1955, 224); Тепер рідний поріг батьківської хати Іван переступав, як гість, і то - як гість незваний (Кол., Терен.., 1959, 32); // На якого не чекає, не сподівається хто-небудь; небажаний. - Чув я, багато в твій дім женихів учащає незваних, Задля твоєї матусі, і кривду тобі учиняють (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 63); // Який несподівано вторгається куди-небудь (про ворогів). Кусень хліба, тепла хата та спокій були дорожчі від будь-яких скарбів. Але якраз цього і не вистачало для великої армії Бонапарта. Росія виявилася скупою для незваних галлів (Кочура, Зол. грамота, 1960, 389).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | незваний | незвана | незване | незвані |
Родовий | незваного | незваної | незваного | незваних |
Давальний | незваному | незваній | незваному | незваним |
Знахідний | незваний, незваного | незвану | незване | незвані, незваних |
Орудний | незваним | незваною | незваним | незваними |
Місцевий | на/у незваному, незванім | на/у незваній | на/у незваному, незванім | на/у незваних |