незвиклий
НЕЗВИКЛИЙ, а, е. 1. до чого і без додатка. Який не звик до чого-небудь. Незвиклі молдувани, що сидять по горах, придивляючись до труїння, крутять носами та спльовують (Коцюб., І, 1955, 227); Незвиклий до слави, Михайло Лукич був розгублений і наче засоромлений (Дмит., Розлука, 1957, 153).
Незвикле вухо (око) - вухо (око), що не призвичаїлось до сприймання чого-небудь. В крамниці було повно люду; високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (Коцюб., І, 1955, 253).
2. Не такий, як завжди; до якого не звик хто-небудь; незвичний, незвичайний. На ганку сидів новий пан.. Побачивши незвиклий похід, вийшов (Фр., II, 1950, 116); Не помічав [Перехрест], як стурбовано спостерігала молодиця його незвиклу ходу (Ле, В снопі.., 1960, 53).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | незвиклий | незвикла | незвикле | незвиклі |
Родовий | незвиклого | незвиклої | незвиклого | незвиклих |
Давальний | незвиклому | незвиклій | незвиклому | незвиклим |
Знахідний | незвиклий, незвиклого | незвиклу | незвикле | незвиклі, незвиклих |
Орудний | незвиклим | незвиклою | незвиклим | незвиклими |
Місцевий | на/у незвиклому, незвиклім | на/у незвиклій | на/у незвиклому, незвиклім | на/у незвиклих |