нездужалий
НЕЗДУЖАЛИЙ, а, е, рідко. 1. Який нездужає; хворий. Хата. Мати нездужала. Хліб зацвілий на столі (Рильський, Поеми, 1957, 286).
2. Який не має фізичних сил, міцного здоров'я; кволий, безсилий. Оришка - стара вже, нездужала, - тільки й того, що доглядає дитину... (Мирний, І, 1949, 140); Співав [кобзар Остап Вересай] похилий, нездужалий, Співав - і серцем молодів, Співав - і люди оживали, Співав - і ріс народний гнів (Рильський, III, 1961, 137).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нездужалий | нездужала | нездужале | нездужалі |
Родовий | нездужалого | нездужалої | нездужалого | нездужалих |
Давальний | нездужалому | нездужалій | нездужалому | нездужалим |
Знахідний | нездужалий, нездужалого | нездужалу | нездужале | нездужалі, нездужалих |
Орудний | нездужалим | нездужалою | нездужалим | нездужалими |
Місцевий | на/у нездужалому, нездужалім | на/у нездужалій | на/у нездужалому, нездужалім | на/у нездужалих |