незлий
НЕЗЛИЙ, а, е. 1. Який не заподіює зла іншим і не схильний до цього; добрий. [Едіта:] Для щирої душі, незлого серця не треба красномовства, тільки правди (Л. Укр., III, 1952, 9); //Який виражає доброзичливість, прихильність до кого-небудь. Помолюся господеві Серцем одиноким І на злих моїх погляну Незлим моїм оком (Шовч., І, 1963, 342).
2. Хороший, непоганий. Все забула [відьма], І злеє й незлеє, Всіх простила, всіх любила (Шевч., І, 1951, 537); Русявий гармоніст лади настроїв, Шукав мотивів тихих і незлих (Мал., Звенигора, 1959, 48).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | незлий | незла | незле | незлі |
Родовий | незлого | незлої | незлого | незлих |
Давальний | незлому | незлій | незлому | незлим |
Знахідний | незлий, незлого | незлу | незле | незлі, незлих |
Орудний | незлим | незлою | незлим | незлими |
Місцевий | на/у незлому, незлім | на/у незлій | на/у незлому, незлім | на/у незлих |