незрушний
НЕЗРУШНИЙ, а, е. Який залишається на тому самому місці, не рухається; нерухомий. Гірські вітри колихали тільки їхні могутні верхівки, а стовбури стояли величні, незрушні (Гжицький, Опришки, 1962, 116); // рідко. Який не може рухатися (про людину). На постелі Чоловік лежить її незрушний (Перв., Слов. балади, 1946, 105).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | незрушний | незрушна | незрушне | незрушні |
Родовий | незрушного | незрушної | незрушного | незрушних |
Давальний | незрушному | незрушній | незрушному | незрушним |
Знахідний | незрушний, незрушного | незрушну | незрушне | незрушні, незрушних |
Орудний | незрушним | незрушною | незрушним | незрушними |
Місцевий | на/у незрушному, незрушнім | на/у незрушній | на/у незрушному, незрушнім | на/у незрушних |