нелукавий
НЕЛУКАВИЙ, а, е. Нездатний на хитрощі, брехню, прикидання і т. ін.; прямодушний, щирий, правдивий. Еней Сивиллі говорив: - .. До мене будь лиш ти ласкава, Услужлива і нелукава (Котл., І, 1952, 121); Ходімо ж, доленько моя! Мій друже вбогий, нелукавий! Ходімо дальше, дальше слава (Шевч., II, 1963, 299); Хвала тій матері, яка змогла Дітей прекрасних виховать державі, Яка своє життя їм віддала, Щоб виростали чесні й нелукаві... (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 40); // Який свідчить про чию-небудь щирість, правдивість. [Ніна:] З дитинства Паша завжди в нас все знала - З кутка в куток шмигає по селу - Та в неї серце добре, нелукаве, І зайвого вона не розповість (Дмит., Драм. тв., 1958, 40); // Який правдиво відображає дійсність. Правда і сила поетичної думки можуть бути виражені тільки правдивим, чесним, нелукавим словом (Рад. літ-во, 5, 1964, 4).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нелукавий | нелукава | нелукаве | нелукаві |
Родовий | нелукавого | нелукавої | нелукавого | нелукавих |
Давальний | нелукавому | нелукавій | нелукавому | нелукавим |
Знахідний | нелукавий, нелукавого | нелукаву | нелукаве | нелукаві, нелукавих |
Орудний | нелукавим | нелукавою | нелукавим | нелукавими |
Місцевий | на/у нелукавому, нелукавім | на/у нелукавій | на/у нелукавому, нелукавім | на/у нелукавих |