неосудний
НЕОСУДНИЙ, а, е, юр. Який не підлягає кримінальній відповідальності за суспільно небезпечні вчинки через душевну хворобу, розумові вади і т. ін.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неосудний | неосудна | неосудне | неосудні |
Родовий | неосудного | неосудної | неосудного | неосудних |
Давальний | неосудному | неосудній | неосудному | неосудним |
Знахідний | неосудний, неосудного | неосудну | неосудне | неосудні, неосудних |
Орудний | неосудним | неосудною | неосудним | неосудними |
Місцевий | на/у неосудному, неосуднім | на/у неосудній | на/у неосудному, неосуднім | на/у неосудних |