непорочний
НЕПОРОЧНИЙ, а, е. 1. Морально чистий, ні в чому не винний; безгрішний. [Роман:] Я мушу розказати Хведоні все, все... Нехай вона своєю чистою душею зважить і зміркує! Вона непорочна, як дитя (Кроп., II, 1958, 42); // Власт., притаманний морально чистій людині. Вже якісь перші знаки записуються на плівці її [доньки] свідомості, чистої і непорочної (Гончар, Тронка, 1963, 302).
2. Незайманий, невинний. [Корж:] Не подоба тепер тобі в вінку ходити, вінок носять непорочні дівчата, а ти навіки честь свою згубила (Вас., III, 1960, 55); // перен. Який має природний вигляд; ніким не змінений, не порушений. Весняне сонечко попсувало вже довгу працю зими: білий непорочний сніг не витримав його пекучого погляду - розтав (Л. Янов., І, 1959, 293); Дерева за вікном у тиші непорочній Стояли, інеєм запушені рясним (Рильський, Поеми, 1957, 228).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | непорочний | непорочна | непорочне | непорочні |
Родовий | непорочного | непорочної | непорочного | непорочних |
Давальний | непорочному | непорочній | непорочному | непорочним |
Знахідний | непорочний, непорочного | непорочну | непорочне | непорочні, непорочних |
Орудний | непорочним | непорочною | непорочним | непорочними |
Місцевий | на/у непорочному, непорочнім | на/у непорочній | на/у непорочному, непорочнім | на/у непорочних |