непотьмарений
НЕПОТЬМАРЕНИЙ, а, е. Не затемнений, не покритий мороком. * Образно. Батьківщино радянська прекрасна - Рідні шахти, поля, ручаї, Небеса твої чисті і ясні, Непотьмарені далі твої! (Гірник, Друзі.., 1953, 48); // перен. Який не втратив ясності. Пустили потім ясу, що звихнулась умом Чабаниха, але цьому мало хто вірив, бо в очах у неї видно було непотьмарений розум (Гончар, Тронка, 1963, 196).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | непотьмарений | непотьмарена | непотьмарене | непотьмарені |
Родовий | непотьмареного | непотьмареної | непотьмареного | непотьмарених |
Давальний | непотьмареному | непотьмареній | непотьмареному | непотьмареним |
Знахідний | непотьмарений, непотьмареного | непотьмарену | непотьмарене | непотьмарені, непотьмарених |
Орудний | непотьмареним | непотьмареною | непотьмареним | непотьмареними |
Місцевий | на/у непотьмареному, непотьмаренім | на/у непотьмареній | на/у непотьмареному, непотьмаренім | на/у непотьмарених |