несподіваний
НЕСПОДІВАНИЙ, а, е. Якого не чекали: якого не можна було передбачити; непередбачений. Повертаючись з поля додому, гомоніли одрадяни про несподіване Федорове щастя (Мирний, IV, 1955, 229); Зоня і Юзя здригнулись від сього несподіваного співу, що знявся десь посеред кущів малини (Л. Укр., III, 1952, 660); Дома Данила чекав несподіваний гість (Коп., Лейтенанти, 1947, 218); Несподіваний дужий стук у двері примусив його здригнутись (Довж., І, 1958, 320); // у знач. ім. несподіване, ного, с . Те, чого не чекали, не передбачали. І отут враз зчинилось несподіване. - Засідка! - догадавсь Артем і в першу мить навіть розгубився (Головко, II, 1957, 246); // Який швидко, раптово з'явився, настав і т. ін. Онися сама до себе зареготалась од своєї несподіваної думки (Н.-Лев., III, 1956, 20); Начальник районного відділу зв'язку Волинчук здивувався з моєї несподіваної появи (Жур., Звич. турботи, 1960, 43); Весняна гроза завжди несподівана, завжди жадана (Збан., Переджнив'я, 1960, 60).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | несподіваний | несподівана | несподіване | несподівані |
Родовий | несподіваного | несподіваної | несподіваного | несподіваних |
Давальний | несподіваному | несподіваній | несподіваному | несподіваним |
Знахідний | несподіваний, несподіваного | несподівану | несподіване | несподівані, несподіваних |
Орудний | несподіваним | несподіваною | несподіваним | несподіваними |
Місцевий | на/у несподіваному, несподіванім | на/у несподіваній | на/у несподіваному, несподіванім | на/у несподіваних |