нетямущий
НЕТЯМУЩИЙ, розм., рідко, НЕТЯМУЧИЙ, а, е. 1. Який не може розібратися в чому-небудь, погано розуміє щось. [Тхориха:] Хто ж напише все те, хто похлопоче за нас, нетямущих? (Мирний, V, 1955, 187); - Все я знаю. І не думай, що я така вже нетямуща (Рибак, Час.., 1960, 584); - Та воно ж таким уже нетямучим і вродилося. Репетує, а що й до чого - і само не збагне (Крот., Сини.., 1948, 42); // Який виражає нерозуміння, недогадливість. Схаменулась [Любуша], провела рукою по чолу, озирнулась нетямущим поглядом (Коч., II, 1956, 73); Катря в розпачі нетямущими очима глянула благально на жінок, що обступили її (Головко, II, 1957, 372).
2. Недогадливий, некмітливий (про дитину). Голубить і вчить [дід] свого маленького нетямущого правнука тримати в руках дідову люльку (Кач., Вибр., 1953, 42); Сашкові зробилось дуже прикро, аж гірко, що він такий ще нетямущий; справді- малюк... (Смолич, V, 1959, 544).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нетямущий | нетямуща | нетямуще | нетямущі |
Родовий | нетямущого | нетямущої | нетямущого | нетямущих |
Давальний | нетямущому | нетямущій | нетямущому | нетямущим |
Знахідний | нетямущий, нетямущого | нетямущу | нетямуще | нетямущі, нетямущих |
Орудний | нетямущим | нетямущою | нетямущим | нетямущими |
Місцевий | на/у нетямущому, нетямущім | на/у нетямущій | на/у нетямущому, нетямущім | на/у нетямущих |