нехибний
НЕХИБНИЙ, а, е. 1. Який не має помилок; правильний, безпомилковий. Я в сих речах маю нехибний нюх (Л. Укр., III, 1952, 701); У окрайчику спальному рівчачок протертий шнуром - знак нехибний того місця, де внизу печери вхід (Фр., XI, 1952, 191).
2. Непохитний, незламний, стійкий. У пташок і поетів виробився нехибний звичай виспівувати весну в голосних піснях (Сам., II, 1958, 319); / справдилась твоя [І. Франка] нехибна віра, .. І твій народ, якому ти віддав Свій мозок, руки, працю, кров і серце, Засяяв у народів вольних колі (Рильський, І, 1956, 197).
3. розм. Якого не можна уникнути; неминучий. В тій хвилі вона не почувала нічого, крім вдячності за рятунок від нехибної смерті (Фр., VI, 1951, 20).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нехибний | нехибна | нехибне | нехибні |
Родовий | нехибного | нехибної | нехибного | нехибних |
Давальний | нехибному | нехибній | нехибному | нехибним |
Знахідний | нехибний, нехибного | нехибну | нехибне | нехибні, нехибних |
Орудний | нехибним | нехибною | нехибним | нехибними |
Місцевий | на/у нехибному, нехибнім | на/у нехибній | на/у нехибному, нехибнім | на/у нехибних |