нехитрий
НЕХИТРИЙ, а, е. 1. Який не вдається до хитрощів, не здатний хитрувати. [Орися:] Я повинна розшукати Юрка і обрятувати його. Може, він де в тюрмі уже? Він такий нехитрий!.. (Кроп., III, 1959, 101).
2. розм. Простий щодо задуму, складу, будови, мелодії і т. ін. Вона помітила нехитрий маневр з папірцем (Головко, І, 1957, 489); Він розумів, що одному старому буде жити важко, що треба ж комусь.. вести нехитре домашнє господарство (Тют., Вир, 1964, 75); Тиха така вона, нехитра ся мелодія, і видко відразу, що написана тим великим композитором, ім'я которому - нарід [народ] (Хотк., І, 1966, 53).
@ Нехитре діло - щось нескладне, що легко зробити, здійснити і т. ін. - Оце в них кулемет, - показав пальцем дядя Гриша. - Якби вдалось: Митько ось береться його зіпсувати. - А діло нехитре, - вставив партизан. - Непомітно у дуло запхнув щось і готово! (Головко, І, 1957, 373).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нехитрий | нехитра | нехитре | нехитрі |
Родовий | нехитрого | нехитрої | нехитрого | нехитрих |
Давальний | нехитрому | нехитрій | нехитрому | нехитрим |
Знахідний | нехитрий, нехитрого | нехитру | нехитре | нехитрі, нехитрих |
Орудний | нехитрим | нехитрою | нехитрим | нехитрими |
Місцевий | на/у нехитрому, нехитрім | на/у нехитрій | на/у нехитрому, нехитрім | на/у нехитрих |