нирнути
НИРНУТИ, ну, неш, док. 1. Однокр. до ниряти. Розхриставшись, бризнув [Тарас] в воду, Нирнув (Котл., І, 1952, 111); Запорожець в одежі кинувся в ріку, нирнув і витяг дитину (Бурл., Напередодні, 1956, 37).
2. перен., розм. Швидко зникати, ховаючись куди-небудь. Грицько, як миша, нирнув попід руками і затерся між людьми (Мирний, І, 1954, 259); Машур круто повернувся й нирнув під ближній вагон (Донч., III, 1956, 453).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нирну | нирнемо |
2 особа | нирнеш | нирнете |
3 особа | нирне | нирнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | нирнув | нирнули |
Жіночий рід | нирнула | |
Середній рід | нирнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нирнімо | |
2 особа | нирни | нирніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | нирнувши |