норець
НОРЕЦЬ, рця, ч . 1. Водоплавний птах родини качиних, що має на задньому пальці широку шкірясту лопать і їжу добуває, пірнаючи. Там норець (Пірникоза, як кажуть наші діти) То білими виблискує грудьми, То щезне у воді, лиш розійдуться Круги широкі (Рильський, І, 1960, 248); Деякі породи норців мандрують по воді. Пливуть собі з річки в річку, до самого моря. А там декотрі з них зимують біля берегів та островів Каспійського моря (Коп., Як вони.., 1961, 94).
2. заст. Водолаз. Норець в глибоні [глибини] поринає кипучі І з моря виносить він перла блискучі (Гр., І, 1963, 126); Посилав той купець норця, щоб пурнув у море та подививсь, за що він [корабель] там зачепився (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | норець | норці |
Родовий | норця | норців |
Давальний | норцеві, норцю | норцям |
Знахідний | норця | норців |
Орудний | норцем | норцями |
Місцевий | на/у норці, норцеві | на/у норцях |
Кличний | норцю | норці |