нурок
НУРОК, рка, ч ., діал. Нирок. * У порівн. Він вухом ловив бездонну тишу, поринав у ній, як нурок у морській безодні (Фр., VIII, 1952, 102).
@ Дати нурка, діал.: а) впірнути. Срібна вода дзюрчала раз у раз - веселенько. Аж тягнуло дати стрімголов нурка в безодню (Козл., Мандрівники, 1946, 37); б) раптово зникнути, сховатися куди-небудь. - Прошу отця професора! - благав ученик, крутячись на місці, а далі дав нурка і сховався під лавку (Фр., IV, 1950, 222).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нурок | нурки |
Родовий | нурка | нурків |
Давальний | нуркові, нурку | нуркам |
Знахідний | нурка | нурків |
Орудний | нурком | нурками |
Місцевий | на/у нурку, нуркові | на/у нурках |
Кличний | нурку | нурки |
нурка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нурка | нурки |
Родовий | нурки | нурок |
Давальний | нурці | нуркам |
Знахідний | нурку | нурок |
Орудний | нуркою | нурками |
Місцевий | на/у нурці | на/у нурках |
Кличний | нурко | нурки |