нівечення
НІВЕЧЕННЯ, я, с . Дія за знач. нівечити. - Та що ж його робити?- в розпуці питала Марися, дивлячись на нівечення її добра (Фр., IV, 1950, 455); Що всяка капіталістична нація несе технічний прогрес і усуспільнення праці ціною калічення і нівечення виробника, - це встановлено вже давним-давно (Ленін, 1, 1969, 382).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нівечення | нівечення |
Родовий | нівечення | нівечень |
Давальний | нівеченню | нівеченням |
Знахідний | нівечення | нівечення |
Орудний | нівеченням | нівеченнями |
Місцевий | на/у нівеченні | на/у нівеченнях |
Кличний | нівечення | нівечення |