нікудишній
НІКУДИШНІЙ, я, є, розм. Який не відповідає певним вимогам, дуже поганий, непридатний для певних обставин. Вона старенька вже, тому і дипломат з неї нікудишній (Вільде, Повнол. діти, 1960, 267); Жалібно скиглив під вікнами вітер, крутив, сипав снігом, підривав і без того нікудишню стріху (М. Ол., Чуєш.., 1960, 267); Два роки підряд його "різали" на вступних екзаменах, бо знання були нікудишні (Хижняк, Невгамовна, 1961, 242).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нікудишній | нікудишня | нікудишнє | нікудишні |
Родовий | нікудишнього | нікудишньої | нікудишнього | нікудишніх |
Давальний | нікудишньому | нікудишній | нікудишньому | нікудишнім |
Знахідний | нікудишній, нікудишнього | нікудишню | нікудишнє | нікудишні, нікудишніх |
Орудний | нікудишнім | нікудишньою | нікудишнім | нікудишніми |
Місцевий | на/у нікудишньому, нікудишнім | на/у нікудишній | на/у нікудишньому, нікудишнім | на/у нікудишніх |