німчура
НІМЧУРА, и, зневажл. 1. ч. Те саме, що німець. Спереду німчура худий як смерть сидів (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 41).
2. ж ., збірн. Те саме, що німці. Незамінимий, кажуть, був ватажок! Скрізь німчура перед ним тремтіла (Гончар, III, 1959, 333); Глухо бухнули гранати В грізних вигуках "ура!" Хто куди звелась тікати Недобита німчура (Воронько, Три щастя, 1948, 17).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | німчура | німчури |
Родовий | німчури | німчур |
Давальний | німчурі | німчурам |
Знахідний | німчуру | німчури |
Орудний | німчурою | німчурами |
Місцевий | на/у німчурі | на/у німчурах |
Кличний | німчуро | німчури |