оббивка
ОББИВКА, и, ж. 1. рідко. Дія за знач. оббивати 4. Плахтова тканина широко застосовується для драпірування та оббивки меблів (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 147).
2. Матеріал, яким оббивають що-небудь. На полі темно-бронзової оббивки канапи обидві постаті так виразно малювались, неначе на чорному полі картини дуже ясне малювання (НІ.-Лев., І, 1956, 117); Дорога оббивка ніжно підкреслює благородні візерунки карельської берези (Сенч., Опов., 1959, 104).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оббивка | оббивки |
Родовий | оббивки | оббивок |
Давальний | оббивці | оббивкам |
Знахідний | оббивку | оббивки |
Орудний | оббивкою | оббивками |
Місцевий | на/у оббивці | на/у оббивках |
Кличний | оббивко | оббивки |