оббризканий
ОББРИЗКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оббризкати. Старий, увесь оббризканий болотом, обшарпаний і піднепалий, згорбився і постарівся [Староміський] о яких десять літ (Фр., III, 1950, 68); В очах полісовщика, який розгублено стоїть біля ставу, нестерпно блищать в'їжджені, оббризкані росою шини (Стельмах, II, 1962, 46); * Образно. Оббризкані гарячим сонцем скелі - Граніту віковічний моноліт (Дор., Єдність, 1950, 49).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оббризканий | оббризкана | оббризкане | оббризкані |
Родовий | оббризканого | оббризканої | оббризканого | оббризканих |
Давальний | оббризканому | оббризканій | оббризканому | оббризканим |
Знахідний | оббризканий, оббризканого | оббризкану | оббризкане | оббризкані, оббризканих |
Орудний | оббризканим | оббризканою | оббризканим | оббризканими |
Місцевий | на/у оббризканому, оббризканім | на/у оббризканій | на/у оббризканому, оббризканім | на/у оббризканих |