оббілований
ОББІЛОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оббілувати1. Оббілована туша.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оббілований | оббілована | оббіловане | оббіловані |
Родовий | оббілованого | оббілованої | оббілованого | оббілованих |
Давальний | оббілованому | оббілованій | оббілованому | оббілованим |
Знахідний | оббілований, оббілованого | оббіловану | оббіловане | оббіловані, оббілованих |
Орудний | оббілованим | оббілованою | оббілованим | оббілованими |
Місцевий | на/у оббілованому, оббілованім | на/у оббілованій | на/у оббілованому, оббілованім | на/у оббілованих |