обгороджений
ОБГОРОДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обгородити. Двір добре обгороджений, що не можна зайти (Укр.. казки, легенди.., 1957, 144); Юра вийшов на невеличку сіножать, обгороджену воринням (Фр., IV, 1950, 421); На горбочку, вистеленому піском і обгородженому густою дротяною сіткою, днювали індичата (Грим., Незакінч. роман, 1962, 299).
@ Вітром обгороджений, жарт. - який не має огорожі. Насті довелося попобрьохатися в снігу, доки дісталася до його хатини, що стояла вітром обгороджена, небом покрита (Речм., Весн. грози, 1961, 12).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обгороджений | обгороджена | обгороджене | обгороджені |
Родовий | обгородженого | обгородженої | обгородженого | обгороджених |
Давальний | обгородженому | обгородженій | обгородженому | обгородженим |
Знахідний | обгороджений, обгородженого | обгороджену | обгороджене | обгороджені, обгороджених |
Орудний | обгородженим | обгородженою | обгородженим | обгородженими |
Місцевий | на/у обгородженому, обгородженім | на/у обгородженій | на/у обгородженому, обгородженім | на/у обгороджених |