обдарування
ОБДАРУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. обдарувати. Закінчується перший день [весілля] краянням короваю і обдаруванням молодих (Нар. тв. та етп., 6, 1967, 46); Вона сприймала, здавалося, обдарування природи, як талант, який вона повинна збільшувати (Вільде, Пов-нол. діти, 1960, 24).
2. Те саме, що обдарованість. Склад нашого соціалістичного життя дає художникові слова всебічні можливості.. для розкриття його особистого своєрідного обдарування (Мал., Думки.., 1959, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обдарування | обдарування |
Родовий | обдарування | обдарувань |
Давальний | обдаруванню | обдаруванням |
Знахідний | обдарування | обдарування |
Орудний | обдаруванням | обдаруваннями |
Місцевий | на/у обдаруванні | на/у обдаруваннях |
Кличний | обдарування | обдарування |