обертовий
ОБЕРТОВИЙ, а, е, спец. 1. Те саме, що обертальний 1. Рухи мінеральних мас і деформації земної кори відбуваються за умов постійно діючої сили, якою є обертовий рух Землі (Геол. ж., XVI, 2, 1956, 8).
2. Який діє за принципом обертання навколо власної осі. На стругальних верстатах вживаються інструменти з обертовими різцями (Стол.-буд. справа, 1957, 121); // Який має частини, пристрої, що діють за принципом обертання (про машини, механізми). Як приємно слухати глухий тисячотонний гул десятків обертових машин, коли тисячі тонн води падають з багатометрової висоти на лопаті турбін, змушуючи їх обертатись (Рад. Укр., 30.VІ 1962, 3).
3. Який може обертатися або обертається навколо власної осі. На схресті вулиць, біля обертових Щитів афішних, свіжими шовками Шурстять стрункі дівчата (Вирган, Квіт. береги, 1950, 128).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обертовий | обертова | обертове | обертові |
Родовий | обертового | обертової | обертового | обертових |
Давальний | обертовому | обертовій | обертовому | обертовим |
Знахідний | обертовий, обертового | обертову | обертове | обертові, обертових |
Орудний | обертовим | обертовою | обертовим | обертовими |
Місцевий | на/у обертовому, обертовім | на/у обертовій | на/у обертовому, обертовім | на/у обертових |