обиватель
ОБИВАТЕЛЬ, я, ч. 1. Людина, позбавлена широких суспільних поглядів, що живе дрібними, міщанськими інтересами; міщанин. Мені хотілось цим грубим словом ударить читача, підчеркнути [підкреслити] всю гидоту психічної реакції обивателя після хвильового підйому (Коцюб., III, 1956, 371); [Івась:] Та невже ж таки той карбованець стане нам на дорозі? Невже ми, наче якісь обивателі, будемо робити з нього культ... божество? (Мур., Радісний берег, 1961, 15).
2. заст. Постійний мешканець якої-небудь місцевості, населеного пункту і т. ін. - Я, Галочка, дочка обивателя, Олексія Таранця, нагадую Семенові Івановичу, що він благородний, пан. (Кв.-Осн., II, 1965, 337); Здивований обиватель протирав очі, бачачи на вивісці знайомої крамниці замість рум 'яних паляниць - лаковані чоботи (Кол., Терен.., 1959, 34).
3. зах. Поміщик. Познайомився з ними якийсь Киселевський, не першої вже молодості дрібний обиватель з Синицької округи (Фр., VI, 1951, 235).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обиватель | обивателі |
Родовий | обивателя | обивателів |
Давальний | обивателеві, обивателю | обивателям |
Знахідний | обивателя | обивателів |
Орудний | обивателем | обивателями |
Місцевий | на/у обивателі | на/у обивателях |
Кличний | обивателю | обивателі |