обивательський
ОБИВАТЕЛЬСЬКИЙ, а, е. 1. Власт. обивателю, обивателям (у 1 знач.). Не тільки обивательська свідомість жінки - влаштувати себе, - а й якесь незрозуміле ще захоплення її молодості допомогли тут Храпкову одружитися (Ле, Міжгір'я, 1953, 15).
2. заст. Прикм. до обиватель 2. Ми не хочемо, щоб за зрадників, нашіптувачів, шпигунів одповідала обивательська маса (Еллан, II, 1958, 223); // Належний обивателю, обивателям. Становий.. сів на обивательські коні, покотив з Пісок (Мирний, II, 1954, 268).
3. зах. Прикм. до обиватель 3. Бідні були дівчата.. А претенсії [претензії] були - все ж таки вони діти урядника, а їх мати була шляхтянка, з обивательського дому (Фр., III, 1950, 97).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обивательський | обивательська | обивательське | обивательські |
Родовий | обивательського | обивательської | обивательського | обивательських |
Давальний | обивательському | обивательській | обивательському | обивательським |
Знахідний | обивательський, обивательського | обивательську | обивательське | обивательські, обивательських |
Орудний | обивательським | обивательською | обивательським | обивательськими |
Місцевий | на/у обивательському, обивательськім | на/у обивательській | на/у обивательському, обивательськім | на/у обивательських |