обитель
ОБИТЕЛЬ, і, ж. 1. Те саме, що монастир. [Матушка гуменя:] Мені здається, що гріх нам буде гонити її від своєї обителі (Мирний, V, 1955, 73); Монастир був бідний, і жили в ньому самі діди. Раз на місяць сюди привозили продуктів знизу, з філій цієї святої обителі (Ю. Янов., II, 1958, 102).
2. заст., поет. Місце перебування, мешкання і т. ін. кого-небудь. О Львове, обитель лева! Пророком народ твій був. Він силу твою сталеву Ще з давніх-давен відчув (Забашта, Вибр., 1958, 90).
Тиха обитель - про місце, що дає можливість тихо, спокійно жити, працювати і т. ін. Він.., безтямно закоханий в ліси і в книги, молодий аспірант, якому пророчили тиху наукову обитель, - він, уявіть собі, вулкан! (Жур., Вечір.., 1958, 35).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обитель | обителі |
Родовий | обителі | обителей |
Давальний | обителі | обителям |
Знахідний | обитель | обителі |
Орудний | обителлю | обителями |
Місцевий | на/у обителі | на/у обителях |
Кличний | обителе | обителі |