обкапаний
ОБКАПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обкапати. На столі - коробка сірників і заяложений, обкапаний воском ліхтар з недогарком свічки (Вільде, Сестри.., 1958, 21); Повз неї пройшов у сільраду Юхим Барило, несучи два сувої з одежею, обв 'язані мотузками і обкапані сургучними печатками (Кучер, Прощай.., 1957, 219).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обкапаний | обкапана | обкапане | обкапані |
Родовий | обкапаного | обкапаної | обкапаного | обкапаних |
Давальний | обкапаному | обкапаній | обкапаному | обкапаним |
Знахідний | обкапаний, обкапаного | обкапану | обкапане | обкапані, обкапаних |
Орудний | обкапаним | обкапаною | обкапаним | обкапаними |
Місцевий | на/у обкапаному, обкапанім | на/у обкапаній | на/у обкапаному, обкапанім | на/у обкапаних |