обо
ОБО, невідм.,ч. 1. Культові місця в культурі бурятів, монголів, хакасів та інших тюрко-монгольських народів; в традиційній формі представляють собою купи каміння або дерев, прикрашені стрічками або прапорцями; складаються на дорогах, гірських перевалах, біля озер, на берегах річок; місце поклоніння місцевим духам, тобто хазяїнам даної місцевості; хазяїн обо – це духи померлих шаманів, предків, або божества небесного походження; культ виник у ранніх кочівників, пов’язаний з шаманізмом; під час поширення буддизму, були випадки знищення обо ламами; поступово обо були включені у буддійську обрядовість; вважається що обо створює погоду, відповідає за врожаї, здоров’я, добробут. 2. Буддійський обряд, який полягає у тому, що біля купи каміння (обо), складеної на вершині пагорба, схилі гори, на перевалі, біля степової дороги, біля річки віруючі читають молитви, випрошуючи допомоги у духів; на камінні залишають жертву – їжу, монети, шовкові хустки.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обо | обо |
Родовий | обо | обо |
Давальний | обо | обо |
Знахідний | обо | обо |
Орудний | обо | обо |
Місцевий | на/у обо | на/у обо |
Кличний | обо | обо |