обридження
ОБРИДЖЕННЯ, я, с., розм. Те саме, що обрида. З жахом і обридженням він кинув огидливу страву геть від себе (Фр., IV, 1950, 175); Скінчивши роботу, я почуваю попросту обридження до неї, такою мізерною видається вона мені (Коцюб., III, 1956, 282); В її зовнішності можна було відчути якусь байдужість, навіть обридження до всього (Гур., Друзі.., 1959, 116).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обридження | обридження |
Родовий | обридження | обриджень |
Давальний | обридженню | обридженням |
Знахідний | обридження | обридження |
Орудний | обридженням | обридженнями |
Місцевий | на/у обридженні | на/у обридженнях |
Кличний | обридження | обридження |