обрідкуватий
ОБРІДКУВАТИЙ, а, е, розм. Трохи рідкий; рідкуватий. Обабіч, між чорнокорими берестами і голубою грабиною, рожевіють обрідкуваті березняки (Стельмах, І, 1962, 34).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обрідкуватий | обрідкувата | обрідкувате | обрідкуваті |
Родовий | обрідкуватого | обрідкуватої | обрідкуватого | обрідкуватих |
Давальний | обрідкуватому | обрідкуватій | обрідкуватому | обрідкуватим |
Знахідний | обрідкуватий, обрідкуватого | обрідкувату | обрідкувате | обрідкуваті, обрідкуватих |
Орудний | обрідкуватим | обрідкуватою | обрідкуватим | обрідкуватими |
Місцевий | на/у обрідкуватому, обрідкуватім | на/у обрідкуватій | на/у обрідкуватому, обрідкуватім | на/у обрідкуватих |