обтуратор
ОБТУРАТОР, -а, ч. 1. анат. Затульний м'яз. 2. мед. Проводок або стрижень усередині канюлі або порожнистої голки, призначений для проколювання тканин або заповнення аспіраційних голок. 3. мед. Знімний протез, призначений одночасно для закриття дефектів твердого і м'якого піднебіння та кріплення до нього штучних зубів з косметичною метою.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обтуратор | обтуратори |
Родовий | обтуратора | обтураторів |
Давальний | обтураторові, обтуратору | обтураторам |
Знахідний | обтуратор | обтуратори |
Орудний | обтуратором | обтураторами |
Місцевий | на/у обтураторі | на/у обтураторах |
Кличний | обтураторе | обтуратори |