обумовлювати
ОБУМОВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБУМОВИТИ, влю, виш; мн. обумовлять; док., перех. 1. Те саме, що зумовлювати. Переворот у способі виробництва, який відбувся в одній сфері промисловості, обумовлює такий самий переворот в інших сферах (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 384); Досягнення біології сприяють розвиткові сільського господарства, харчової промисловості, обумовлюють прогрес медицини (Ком. Укр., 3, 1970, 29); Суспільний настрій в країні і радість життєвого досвіду обумовили естетичне ставлення Левітана до оточуючого світу (Мист., 4, 1965, 11).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обумовлюю | обумовлюємо |
2 особа | обумовлюєш | обумовлюєте |
3 особа | обумовлює | обумовлюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обумовлюватиму | обумовлюватимемо |
2 особа | обумовлюватимеш | обумовлюватимете |
3 особа | обумовлюватиме | обумовлюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обумовлював | обумовлювали |
Жіночий рід | обумовлювала | |
Середній рід | обумовлювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обумовлюймо | |
2 особа | обумовлюй | обумовлюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | обумовлюючи | |
Минулий час | обумовлювавши |