обцяцькований
ОБЦЯЦЬКОВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обцяцькувати. На тій булаві - шапка-невидимка, дорогоцінними камінчиками в п 'ять рядів обцяцькована (Укр.. казки, 1951, 87); Обцяцьковані мідними головками цвяшків двері причинилися тихо, без скрипу (Мушк., Серце.., 1962, 84); Дві його [собору] землисто-чорні вежі, величні, похмуро красиві, здіймалися до самого неба, обцяцьковані гулястими кам 'яними прикрасами (Загреб., Європа 45, 1959, 344).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обцяцькований | обцяцькована | обцяцьковане | обцяцьковані |
Родовий | обцяцькованого | обцяцькованої | обцяцькованого | обцяцькованих |
Давальний | обцяцькованому | обцяцькованій | обцяцькованому | обцяцькованим |
Знахідний | обцяцькований, обцяцькованого | обцяцьковану | обцяцьковане | обцяцьковані, обцяцькованих |
Орудний | обцяцькованим | обцяцькованою | обцяцькованим | обцяцькованими |
Місцевий | на/у обцяцькованому, обцяцькованім | на/у обцяцькованій | на/у обцяцькованому, обцяцькованім | на/у обцяцькованих |