обібраний
ОБІБРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обібрати. .. хижак-держава пробувала парадувати перед населенням у світлій ролі дбайливого годувальника нею ж обібраного народу (Ленін, 6, 1969, 262); - От твоя мати і пішла у сусіди.. Та як вийшла? Обібрана зовсім! То на ліки пішло, то брали добрі люди за якусь колись-то позичку, а то й підкрадали (Кв.-Осн., II, 1956, 461); // обібрано, безос. присудк. сл. Яке це диво - гвалт в Обухівці. Може, обібрано когось, може, хтось голову комусь проломив сп 'яну (Головко, II, 1957, 154).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обібраний | обібрана | обібране | обібрані |
Родовий | обібраного | обібраної | обібраного | обібраних |
Давальний | обібраному | обібраній | обібраному | обібраним |
Знахідний | обібраний, обібраного | обібрану | обібране | обібрані, обібраних |
Орудний | обібраним | обібраною | обібраним | обібраними |
Місцевий | на/у обібраному, обібранім | на/у обібраній | на/у обібраному, обібранім | на/у обібраних |